Підбив підсумки виступів динамівців на турнірі та зробив висновки із побаченого директор ДЮФШ «Динамо» ім. В. Лобановського Олександр Іщенко, який також був присутнім на змаганнях:

– Це був дуже серйозний турнір, у якому брали участь найкращі команди з Італії, Німеччини, Чехії, Данії, Швейцарії, Бразилії, Японії. Досвіду ігор з такими суперниками у Києві у нас немає і близько. Ці змагання розглядаємо з двох сторін: з точки зору результату – він явно негативний, а ось з точки зору користі – турнір нам дав не лише інформацію для роздумів, а й інструкцію до дії, яка стосується багатьох напрямків роботи нашої футбольної школи. Зокрема, в плані селекції ми побачили, як укомплектовані команди «Ювентус», «Удінезе», «Фламенго» тощо. Чого вартий лише той факт, що у фінальному поєдинку, де бразильці обіграли «Аталанту», у стартовому складі вийшло 8-9 гравців зростом вище 185 см. Тобто, в антропометрії ми вже поступаємося цим командам.

Другий момент, який кинувся в очі та вигідно вирізняв ці команди – те, що вони взагалі відмовилися від тримання м’яча, як кажуть, контролю заради контролю. Було зрозуміло, що цей стиль гри кане в Лету, бо він безперспективний, адже заколисує команди, глядачів. До речі нещодавні матчі Ліги чемпіонів це підтвердили – команди відмовляються та забувають цю тактику та схему організації гри. Ось і ми на турнірі відчули, що на порядок виросла інтенсивність гри, а передачі упоперек та назад були лише короткими епізодами, коли обставини змушували. А далі слідував довге введення м’яча уперед – і так протягом усього матчу.

Тож, в інтенсивності ми теж явно поступалися усім командам, з якими зустрічалися, у тому числі, і японцям. Поки у першому таймі у нас були сили, ми виглядали гідно та вели у рахунку 2:1, а щойно підсіли, і на поле вийшли нерівноцінні заміни, суперники перехопили ініціативу та забили нам два м’ячі. У їхньому складі було 18 гравців однакового рівня, тож їхні заміни лише посилили гру команди. Ми, на жаль, подібним похизуватися не могли. Про цю проблему знали, працювали над нею, а зараз продовжимо ще більш активно шукати виконавців, які будуть у змозі реально грати на тому рівні і у той футбол, який диктує сучасність.

Наступний момент, який би я хотів виділити – це дуже скрупульозне та відповідальне ставлення до стандартних положень. В нашій школі є пам’ятка тренера, де чітко вказано, що стандартам потрібно приділяти не лише достатню, а посилену увагу. На турнірі ми побачили увесь набір: і вкидання з ауту у виконанні бразильців, які, не соромлячись, закидали м’яч прямо до воротарського майданчика, після чого у нас одразу виникала паніка, і вміння грати головою на випередження при стандартних положеннях, неначе в дорослій команді, чим ми похизуватися не могли. Цей компонент у нас кульгає на всіх рівнях, навіть у першій команді, де зараз грає більшість вихованців нашої школи, і це великий мінус. Ми, хоча і робимо певні кроки у цьому напрямку, але поки що ніяк не можемо зрушити цей камінь в організації ефективної методики у навчанні грі головою. Тепер у порядку наказу будемо вводити спеціалізовані заняття для розвитку цього навику.

Також хотів би зупинитися на грі воротарів ногами. Ми цього вимагаємо, і наші хлопці про це знають, але якість виконання цього компоненту залишає бажати кращого. І ми на собі відчули, як це проявляється у грі. Бувало, що воротар помилився, суперники «обрізали» наших гравців і забили нам через три дотики після того, як воротар невдало ввів м’яч у гру ногою.

Тож, повторюся, у цьому плані турнір був дуже корисним навіть не для роздумів, а одразу для дій та виконання. Ми і раніше бачили, у якому напрямку рухається дитячо-юнацький футбол – достатньо було поспостерігати за участю наших юнацьких команд U17 та U16 у відбірних раундах. Зокрема, команда хлопців 2007-го року народження у Словаччині теж показала, що їй не вистачає багатьох компонентів в організації гри, які сприяють ефективнішим діям в обороні і в атаці, а також більш видовищній грі, адже ми маємо пам’ятати, для кого футбол і про те, що гра має приваблювати уболівальників своєю видовищністю. А ми в цьому плані почали топтатися на місці та дещо проґавили.

А головний висновок наступний: 2-3 роки тому в одному з матеріалів технічного комітету УЄФА було твердження про те, що один із основних шляхів розвитку та покращення ефективності юнацького футболу пролягає у площині збільшення кількості міжнародних турнірів та участі у них команд. Цей постулат якраз знайшов підтвердження у нашій участі у турнірі «Abano Terme Football Trophy». Ці змагання можуть дати величезний поштовх футболістам та тренерському складу, щоб адаптувати навчально-тренувальний процес до сучасних вимог, які висуває сьогодні футбол високого рівня.

Висновки вже зроблені, і ми обговоримо їх на найближчих тренерських нарадах, а також проведемо кілька відкритих занять з групами, щоб акцентувати увагу, насамперед, на вивченні того матеріалу, тієї інформації, яку ми отримали на власному досвіді в Італії, та втіленні її на практиці.

Також відзначу, важливий факт, що зараз дві команди нашої академії перебувають у Німеччині, де грають у такий же футбол і з такими ж вимогами. Плюс, «Динамо» U13 провело вже достатньо багато ігор у Польщі, і скоро виїздить на два топові турніри до Нідерландів та Австрії. Усе це у підсумку має привести до позитивних результатів у майбутньому, щоб ми мали гідне поповнення до юнацької та основної динамівських команд за рахунок вихованців власної футбольної академії.