– Сергію, як ти реагуєш на те, що відбувається навколо стосунків збірної України та твого клубу?
– Та як можна на це реагувати? Звісно, я та всі наші збірники дуже засмученні. Вважаю, сталося певне непорозуміння між УАФ та Динамо. В нашому футболі це, на жаль, звичайна ситуація. Я би назвав це робочими моментами. Такі були і раніше, але зараз діалог між клубом та збірною виставили на загал. Це не зовсім правильно під час війни. Гадаю, що всі би порозумілися, як і завжди. Це порозуміння вже є.

– Як вирішилася ситуація?
– Так, як і повинна була – ми їдемо в збірну. Знаю, що на прохання Шахтаря початок збору зміщений на 2 травня. Динамівці, наскільки мені відомо, приїдуть наступного дня.

– Ви спілкувалися з головним тренером збірної?
– І не один раз. Не хвилюйтесь, все добре. Всі динамівці просто мріють про те, щоб разом зі збірною України потрапити на чемпіонат світу. Це наша спільна мета, особливо в такий час. Ми завжди з величезним бажанням приїздили до лав національної команди.

До речі, в мене є, як мені здається, чудова ідея. Закрити цю тему, а також наш благодійний тур матчем… Динамо – Шахтар. Його можна зіграти в Словенії. Там зберуться тренери клубів та збірної і всі потиснуть один одному руки. Гадаю, буде хороший спаринг.

– Читав все, що встигли написати за два дні про Динамо?
– Не знаю, чи все, чи не все, але дещо, звісно, читав. І якщо Сергій Ребров, на мій погляд, висловився досить спокійно, то слова Мирона Маркевича мені, вибачте, не сподобалися. Відразу згадалося, як декілька років тому він казав, що в Динамо є лише один футболіст рівня збірної України, а тепер кричить, що відсутність наших гравців стане проблемою. Не має логіки, але то таке. Динамо для нього, здається, ще той подразник навіть поза межами футбольного поля…

Головне, що ми їдемо в збірну. Їдемо з великим бажанням. Закривайте конфлікт. Як там кажуть: «Зрада відміняється». Ми маємо з ким воювати.