Розмови про доцільність проведення «малого фіналу» виникають постійно. УЄФА, наприклад, вважає цей матч зайвим, і починаючи з 1984 року «бронза» на чемпіонатах Європи не розігрується. А ось ФІФА традицію міняти не хоче. Хто правий, не має значення. У кожного варіанта є свої прихильники зі своїми аргументами.

Як би там не було, чи не головним фактором, який впливає на розподіл сил в матчі за 3-є місце – це мотивація. Аби підтримати її на належному рівні, тренери і вдаються до ротації – в тому числі. Грати мають «голодні» хлопці.

І судячи зі стартових складів, з мотивацією не було проблем у жодної з команд. Лука Модрич, Ашраф Хакімі, Іван Перишич, Хакім Зієш, Йошко Гвардіол – всі ці зірки з’явилися на полі з перших хвилин. Більше того, два згаданих хорвата вже на сьомій хвилини створили гол.

Після штрафного, виконаного із глибини, Перишич, вигравши повітря, зробив ідеальну скидку у центр карного майданчика, звідки потужний Гвардіол, пірнувши дельфіном, відправив м’яч у сітку.

Чомусь здалося, що у «картатих» цього суботнього вечора взагалі не виникне проблем. Якось дуже не зібрано виглядали африканські футболісти. Чого, наприклад, варта помилка голкіпера Буну, який у простій ситуації в дебюті зустрічі ледь не закотив м’яч у власні ворота? Утім, Атлаські леви відповіли миттєво, спростувавши припущення щодо їхньої неготовності до бою.

І знову голу передував стандарт. Той таки Зієш подав, а Ловро Маєр, опинившись на шляху м’яча, якось незграбно запалив «свічку» і став таким чином мимовільним асистентом для Ашрафа Дарі. Центрбек французького «Бреста» зреагував на зміну траєкторії передачі швидше за інших, з близької відстані в дотик і також у стрибку головою не залишивши шансів Доминику Ливаковичу. Добігала кінця лише дев’ята хвилина!

Після обміну уколами гра дещо заспокоїлася. Так, хорвати виглядали впевненіше, їх атаки несли більшу загрозу, одначе про якусь серйозну перевагу підопічних Златко Далича мова не йшла. Утім, для того, щоб забити вдруге, вистачило і легкої домінації. Втративши м’яч біля чужого карного майданчика, «картаті» миттєво вступили у відбір і покарали марокканців, які вже почали вибігати в контратаку. В підсумку Марко Лівая віддав наліво на вільного Мислава Оршича, і вінгер загребського «Динамо», який у Катарі вперше вийшов у «старті», геніальною дугою закинув м’яч за комірець Буну.

Без сумнівів, Валід Реграгі мав план щодо того, як і за рахунок чого його команда буде ламати гру по перерві. Вочевидь, він збирався підсилювати напад, проте тренеру в черговий раз завадили травми власних захисників. Дві вимушені заміни центральних оборонців не дали провести подальші рокіровки, а це було дуже важливо, адже марокканці відпочивали на добу менше ніж їх опоненти.

І все-таки хоча «левам» у другій половині відверто не вистачало свіжості, вони наполегливо йшли веред, шукаючи шляхи до воріт Ливаковича. Зрештою одну вбивчу можливість африканці такі створили, але Юссеф Ен-Несірі, опинившись із м’ячем на куту воротарського майданчика, програв дуель голкіперу.

Більш досвідчені і більш розважливі європейці таки взяли гору. Діяли за рахунком, не припускалися серйозних помилок, тоді як їхні суперники під кінець почали нервувати, сперечатися з арбітром, витрачаючи енергію на зовсім не потрібні речі.

«Бронзова» перемога стала гарною крапкою для виступу хорватів, у складі яких вистачає вікових футболістів. Для деяких лідерів цієї чудової збірної мундіаль в Катарі стане останнім…
 
ХОРВАТІЯ – МАРОККО 2:1
Голи: Гвардіол (7), Оршич (42) – Дарі (9).
Хорватія: Ливакович, Станишич, Шутало, Гвардіол, Маєр (Пашалич, 66), Модрич, Ковачич, Оршич (Якич, 90+5), Перишич, Лівая (Петкович, 66), Крамарич (Влашич, 61).
Марокко: Буну, Хакімі, Ель-Ямік (Амалла, 66), Дарі (Банун, 64), Аттіят-Аллах, Амрабат, Ель-Ханнусс (Унахі, 56), Сабірі (Шаїр, 46), Зієш, Буфаль (Зарурі, 64), Ен-Несірі.
Попередження: Унахі (69), Амалла (84).
Арбітр – Абдулрахман Аль Жассім (Катар)
17 грудня. Ер-Райан. Ст-н Халіфа. +15’С. 44 137 глідачів.