Якщо подивитися на тих учасників, хто зумів потрапити до півфіналу, вихід будь-якого з них не став великим сюрпризом (хіба що якоюсь мірою Хорватії). І їх перемога на чемпіонаті світу не буде сенсацією. Поруч із Францією, Аргентиною і навіть Хорватією Марокко виглядає дивно. Не тільки через те, що у минулому інші, більш зоряні команди з Африки, не змогли досягти такого успіху. Але й через те, що про Марокко досі ніхто (або майже ніхто) нічого до пуття не знає. Це найзагадковіша команда на турнірі, тому настав час про неї окремо поговорити.

Шлях Марокко на чемпіонат світу був найпростішим і найвпевненішим серед усіх африканських команд. У першому раунді (груповий етап) марокканці здобули 6 перемог у 6 матчах із загальним рахунком 20:1. На другому етапі вони грали з Конго та виграли за сумою двох матчів 5:2. Як ви вже зрозуміли, марокканці не завжди грали у такий футбол, як на чемпіонаті світу.

Та й взагалі, неправильно говорити, що Марокко – це якась заштатна команда, яка дивом виявилася там, де вона є. Так, вихід до півфіналу та перемоги над Іспанією з Португалією – це величезний сюрприз. Але якщо уважно вивчити історію Марокко, стає зрозуміло, що в них вже були серйозні досягнення. Наприклад, саме «атлаські леви» (прізвисько збірної) у 1986 році стали першими африканцями, які посіли перше місце у групі на чемпіонаті світу, і це при тому, що суперниками були Англія, Польща та Португалія! Щоправда, у плей-офф Марокко одразу ж вилітає від ФРН – 0:1.

1998 року «атлаські леви» навіть увійшли до топ-10 світового рейтингу ФІФА. Але в результаті перше «золоте покоління» марокканців так і не змогло нічого виграти, а коли всі найкращі гравці завершили кар'єру, то настала затяжна криза, через яку Марокко не зуміло пробитися на 4 ЧС поспіль (2002, 2006, 2010 та 2014 роки).

Через 20 років Марокко повертається на чемпіонат світу, а також виграє двічі поспіль Чемпіонат Африканських Націй, турнір, у якому беруть участь лише футболісти, які виступають у національних чемпіонатах (без легіонерів). Але всі в країні мріяли про серйозніші успіхи, а саме про якісь досягнення на ЧС.

Сходження Марокко почалося з того моменту, коли цю збірну очолив Ерве Ренар. Французький тренер на ЧС-2022 запам'ятався тим, що його Саудівська Аравія виграла у Аргентини. Саме Ренар вивів Марокко на чемпіонат світу вперше за 20 років. Але у 2019 році він сам вирішив піти у відставку після того, як марокканці несподівано програли у 1/8 Кубку Африканських Націй Беніну.

Новим головним тренером був призначений Вахід Халілходжич. У його контракті було прописано два завдання: вихід мінімум до півфіналу Кубка Африканських Націй та вихід на ЧС-2022. З першим завданням впоратися не вдалося (у чвертьфіналі Марокко програє Єгипту), а ось путівку до Катару вдалося оформити без жодних проблем. Проте, Халілходжича вирішили звільнити у серпні цього року, незважаючи на те, що Марокко грала дуже навіть у симпатичний футбол. Це сталося через те, що Вахід встиг посваритися майже з усіма лідерами команди, а деякі з них відмовилися грати за збірну, поки там працює Халілходжич. Усі переживали, що без ключових гравців (Мазрауї, Зієш, Аріт тощо) Марокко не матиме жодних шансів у групі з Хорватією, Бельгією та Канадою. Тому було ухвалено таке несподіване рішення: звільнити Халілходжича і терміново шукати йому заміну. Знайти тренера, який зможе переконати зіркових гравців повернутися до команди та поїхати до Катару. І цим тренером став Валід Реграгі. Що було далі – ви знаєте. Марокко виходить у плей-оф, а там обіграє спочатку Іспанію, а потім Португалію. Марокканці стали першою африканською командою, яка вийшла до півфіналу чемпіонатів світу.

Для європейців Валід Реграгі – це маловідома людина. Хоча свого часу він пограв у Франції, але на клубному рівні мало чим запам'ятався. Натомість він зіграв 45 матчів за збірну Марокко (при цьому народився Реграгі у Франції) та навіть дійшов до фіналу КАН-2004. Валід працював асистентом тренера у збірній Марокко у 2012-13 роках, а потім пішов працювати у клуб ФЮС Рабат, з яким спочатку виграв Кубок Марокко, а у 2016 році вперше за 69 років існування клуб виграв чемпіонат. 2020 року Реграгі вирушає до Катару, де з першої спроби виграє золоті медалі з клубом «Аль-Духаїль». Але варто було команді невдало виступити на груповому етапі азіатської Ліги чемпіонів, як Реграгі відразу ж був звільнений.

Майже рік Валід сидів без роботи, поки його не запросили до «Відаду». І знову Реграгі одразу виграє титул, цього разу він зумів дійти до фіналу африканської Ліги чемпіонів, де його команда виграла у чинного чемпіону – «Аль-Ахлі». Але влітку цього року Реграгі несподівано після поразки у фіналі Кубка Марокко заявив про те, що піде після закінчення сезону (за інформацією місцевих ЗМІ, Реграгі мав контракт за схемою 1+1, але він відмовився його продовжувати). Валід був вилучений у цьому матчі за те, що кинув пляшку з водою у гравця іншої команди, через що йому загрожувала тривала дискваліфікація. Проте це не завадило йому потім очолити збірну Марокко.

Ще на початку своєї ігрової кар'єри Реграгі познайомився з Руді Гарсією, який лише розпочинав свій тренерський шлях. Вони недовго працювали разом, але встигли потоваришувати. Саме тому, вже ставши тренером, Валід вирушив на стажування до Гарсії, який тоді працював у «Ромі». У своїх перших інтерв'ю Реграгі чесно каже, що саме Гарсія надихнув його на роботу тренером і Руді навчив Валіда бути хорошим тренером і вірити у свої ідеї.

– На цій роботі ви навряд чи зможете вигадати щось нове. Ви не винаходите, а відтворюєте те, що вигадали інші тренери, але додаєте до цього щось індивідуальне. Я вдячний Руді Гарсії, адже саме він мене надихнув бути тренером. Також мені подобалася робота Жіреса, Бійота та Нузаре. Вони мали цікаві ідеї, вони вміли дивувати своїх суперників. У кожного з них я взяв щось своє, і використав потім у своїй роботі.

Руді Гарсія в інтерв'ю африканським ЗМІ розповідав про те, що Реграгі з юних років виявляв інтерес до тренерської роботи, тому не варто дивуватися з того, що Валід так швидко досяг успіху.

– Валід був гравцем, який завжди виявляв інтерес до стратегії та тактики матчу, він вникав у всі деталі, і вже тоді було зрозуміло, що він має талант. Коли Реграгі очолив свій перший клуб, то вже знав, як працюватиме, чим дивуватиме суперників. Він багато чому навчився протягом ігрової кар'єри і використав це вже у тренерській роботі. Я не був здивований, як швидко Валід зумів досягти успіху.

Реграги довгий час був прихильником яскравої атакуючої гри, він часто наголошував на роботі з молодими гравцями, а ще запам'ятався своєю провокаційною манерою спілкування з журналістами на пресконференціях. Цікаво, що у 2016 році Валід вирішив познущатися з «Відада». У тому сезоні команди до останнього туру боролися за чемпіонський титул, а Реграгі постійно розповідав про те, що якщо «Відад», який має величезний бюджет та фантастичний підбір гравців, не зможе виграти чемпіонат, то це буде для нього ганьбою. У підсумку ФЮС завоював золоті медалі, обігнавши «Відад» на одне очко (58 проти 57). Зрозуміло, що після цього Реграгі не втратив можливості вкотре познущатися з суперника.

Через 5 років Валід очолив «Відад». У відповідь на критику вболівальників він сказав, що такі прес-конференції є частиною шоу. Він намагався підігріти інтерес до чемпіонських перегонів. Вболівальники пробачили Реграгі. Тим більше, що він виграв чемпіонський титул із «Відадом», а також африканську Лігу чемпіонів. Ось тільки для самого Валіда це означало, що настав час йти. Він виграв практично все, що було можливо, у першому ж сезоні.

– Думаю, що я не зможу повторити цей успіх наступного року. Виграти чемпіонат та Лігу чемпіонів… Це фантастичне досягнення. «Відад» заслуговує на вигравання титулів щороку, але думаю, що я більше нічого не зможу дати цьому клубу. Я вдячний усім за те, що мені вдалося попрацювати у «Відаді», що мені довірили відповідальну роботу. Але настав час прощатися.

Це було цілком у стилі Реграгі, але все ж таки головна причина була в тому, що на той момент уже всі знали – Халілходжич скоро буде звільнений, а на його місце федерація футболу Марокко хоче призначити Реграгі. Тому він заздалегідь пішов із «Відада», бо завжди мріяв повернутися до збірної, з якою він і розпочинав свій тренерський шлях (як асистент). Тим більше що команда вже потрапила на ЧС.

На чемпіонаті світу ми побачили Марокко, яке грає за схемою 4-1-4-1. Коли Валід очолив збірну, він фактично не мав часу на експерименти, надто пізно це сталося. Тому він просто використав ту схему, яка принесла йому успіх у «Відаді». Марокканський клуб грав у такому ж стилі: упор на надійну оборону та швидкі контратаки. Реграги завжди пояснював, що виграє не той, хто володіє м'ячем, а той, хто створює моменти. Граючи на контратаках, у тебе завжди будуть шанси забити гол. Важливо їх реалізовувати. Саме завдяки цьому «Відад» виграв такі престижні титули. Саме ця філософія допомогла Марокко дійти півфіналу. Окремо можна відзначити, що Реграгі є дуже везучим тренером. Де б він не працював, скрізь досягав успіху. Контракт Валіда зі збірною Марокко діє до літа 2025 року, але ніхто не здивується, якщо він раптом вирішить піти після закінчення чемпіонату світу. Реграги завжди говорив про те, що якщо ти досяг максимального успіху, то краще дати попрацювати іншому тренеру.

Валід також говорив про те, що він завжди хотів повторити шлях Руді Гарсії та попрацювати у сильних клубах. Після такого неймовірного успіху на чемпіонаті світу багато команд захочуть запросити Реграгі.

Часто доводиться чути думку, що у складі Марокко немає по-справжньому сильних гравців, але я з цим не згоден. Наприклад, воротар – Буну – якого я назвав би головним героєм Марокко у матчах плей-оф. Майже всю кар'єру він виступає за іспанські клуби, а зараз є гравцем «Севільї». Більше того, вже з'явилася інформація про те, що Буну може перейти до «Реалу». У 4 матчах на ЧС він пропустив лише один гол! Три матчі відіграв «всуху». Вражаючий показник. Так, зараз йому 31 рік, але для воротаря це цілком нормальний вік, він може пограти на високому рівні ще років 5.

Найбільш відомий гравець цієї команди (мабуть, разом із Хакімі) – Хакім Зієш. У «Челсі» він грає не так яскраво, як у «Аяксі», але теж іноді показує вражаючу гру. 29-річний футболіст навряд чи затримається у «Челсі». До нього виявляють інтерес іспанські та італійські клуби. Враховуючи, що в англійському клубі він не може закріпитися, для всіх було б краще, якби Зієш пішов до іншої команди.

Нуссаїр Мазрауї – ще один гравець, який перейшов із «Аяксу» до топ-клубу. 25-річний футболіст цього сезону виступає за «Баварію» і вже встиг проявити себе з кращого боку (3 результативні передачі в 11 матчах у Бундеслізі). Мазрауї, як і Зієш, не хотів виступати за збірну, доки там працював Халілходжич. І вже зараз можна сміливо казати, що це була б серйозна втрата для Марокко.

Ашрафа Хакімі знають усі. Вихованець «Реала» не став у нагоді іспанському клубу. Відмінно проявивши себе в оренді в «Боруссії» Дортмунд, Хакімі продали в «Інтер» за 43 мільйони євро. За рік він переходить у ПСЖ за 68 мільйонів. Ашраф не лише сильно грає в обороні, а й допомагає команді в атаці. У 24-річного футболіста ще все попереду. У Марокко вважають, що вже на наступному чемпіонаті світу саме Хакімі має стати лідером команди.

Також варто згадати Буфаля (пограв за «Лілль», «Саутгемптон» та «Сельту»), Ен-Несері (виступає за «Севілью»), Агерда (гравець «Вест Гема»), Амрабата (представляє «Фіорентину») та Саїса ( 6 років грав за «Вулверхемптон», а зараз виступає за «Бешикташ»). Крім того, Реграгі в останній момент вирішив запросити низку молодих гравців, які представляють «Барселону», «Генк», «Бернлі» та «Анже». «Золоте покоління» марокканців справді вже стало золотим, оскільки ця збірна вигравала турніри. Поки що лише в Африці, але навіть якщо Марокко не зможе пройти далі півфіналу, то все одно це буде грандіозним успіхом для цієї країни.

Але хотілося б зазначити ще один важливий факт. Валід Реграгі у всіх своїх командах намагався активно використовувати молодих гравців. Не стала винятком і збірна Марокко. Незважаючи на те, що Реграгі фактично не мав часу на те, щоб награти склад, він ризикнув і запросив на чемпіонат світу гравців, які до цього взагалі не викликалися до збірної. Валід не просто створив дивовижну команду, але і вже почав її оновлювати, розуміючи, що у Марокко має бути майбутнє. Якщо Реграгі залишиться працювати у збірній і продовжить робити це так само продуктивно, то попереду Марокко буде ще багато гучних перемог. У тому числі й наступного чемпіонату світу.