Україна

Прем'єр-ліга

Олег Дулуб: про шість тижнів у польському футболі, запрошення у ЛНЗ, кризовий менеджмент та босоніж по Дніпру

Головний тренер черкаського ЛНЗ Олег Дулуб проаналізував виступ його команди у левовій частці осіннього відрізку чемпіонату.

В'ячеслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, «UA-Футбол»

2023-12-14 15:00

– Незадовго до зимових канікул, після поєдинку із «Ворсклою» у Полтаві (0:0), ви заявили, що проведений під вашою орудою відрізок чемпіонату з ЛНЗ оцінюєте на тверду трійку за п’ятибальною системою. За якими чинниками сформувалася така оцінка?
– Оцінка «задовільно» задовольняє мене, як тренера, передусім в плані результату, набору очок. Були гарні матчі, які, щоправда, чергувалися з не дуже вдалими з нашого боку щодо якості гри. Якщо за набором очок у ЛНЗ четвірка, то за якістю ближче до трійки.

– Ви – тренер з білоруським паспортом, однак український футбол для вас давно не є «террою інкогніта». Проте одна справа працювати в ньому у мирний час, а зовсім інша – під час війни.
– Розділяти періоди мені не доводиться, адже працював в Україні вже у 2016-му році, коли вона була окупована в Криму та східних областях. А зараз війна є повномасштабною. Звичайно, умови роботи у мирний і воєнний час відрізняються. Головний недолік – відсутність вболівальників на стадіонах. І це вихолощує. Я ж бо для себе чітко визначив, що вболівальник – це душа футболу. Як тіло мертве без душі, так і без вболівальників футбол мертвий.

– Між вашою відставкою з поста головного тренера «Львова» і призначенням на таку ж посаду в ЛНЗ був відрізок у п’ять місяців. За цей час встигли скучити за роботою?
– (Без роздумів). Ну, звичайно! Потрібно розуміти, що коли ти повний сил та ідей, то ці ідеї вимагають втілення. Здається, ще Мікеланджело сказав, що краще за все є практика, вона має бути на першому місці. А вже потім – теорія. Для мене так само. Ти працюєш з живими людьми, і коли цього не вистачає, то відчуваєш себе не так, як хотілося б. Хоча коли був у Варшаві (це було вже після весняної відставки у «Львові» – прим. авт.), мені зателефонували хлопці із української команди «Імпульс», яка грала у восьмій лізі Польщі і попросили допомогти їм у міжсезоння. Працював з ними впродовж шести тижнів, проводячи по два-три тренування на тиждень та товариські матчі. Тому на сто відсотків від футболу я не був відлучений. Та все одно скучив за роботою, адже Прем’єр-ліга є Прем’єр-ліга.

– Наскільки відомо, після припинення співпраці черкаського клубу і вашого попередника Олександра Ковпака на вакантний пост в ЛНЗ було ще двоє кандидатів. Що, на ваш погляд, схилило шальки терезів на вашу користь?
– Не знаю. Та й це питання точно не до мене. Можу лише сказати, що коли на мене вийшло керівництво клубу, то під час мого перебування у Варшаві у нас відбулась відео-конференція. З його представниками – Віктором Кравченком та В’ячеславом Полтавцем ми спілкувались, мабуть, більше години. Говорили про різні речі, торкалися різноманітних питань на тему футболу. Зокрема, яка тактика мені подобається. Адже хочеш – не хочеш, а все одно виникає стереотип. Якщо ти працюєш у команді, яка знаходиться у нижній частині таблиці, то це спонукає до застосування такого визначення, як кризовий менеджер. Нещодавно, коли давав інтерв’ю клубному сайту, дізнався, що його працівники підрахували цікаву деталь. Виявляється, що у період роботи в ЛНЗ у мене, як тренера УПЛ, найбільший набір очок – 1,55 за гру. Хоча з білоруським БАТЕ мав 2,5 очка за матч. Зрозуміло, що це різні команди, проте побудова однакова і за відчуттями – одне й те ж: потрібно вигравати кожен поєдинок. Професіональний тренер все одно зав’язаний на результаті. Тож саме усі ці питання з керівниками ЛНЗ ми й обговорювали.

– Із визначенням «кризовий менеджер» стосовно себе згодні?
– Ні, воно мені не подобається. Людина, яка опиняється у ситуації, у якій я неодноразово опинявся (особливо під час роботи в львівських «Карпатах», де вона взагалі була аховою), проходить непросте випробування. Один мій український друг, колишній футболіст, а нині тренер Володимир Пошехонцев, ще за три місяці до мого призначення в ЛНЗ помітив одну закономірність. Він сказав: «Коли ти прийшов у «Карпати», у команди було 0 очок, коли прийшов у «Чорноморець» – було 1 очко, коли опинився у «Львові» – 2. Виходить, що наступна команда запросить, коли у неї буде 3 очка». Ми тоді посміялись, а Володя побажав, щоб я нарешті прийняв команду, яка знаходитиметься у середині турнірної таблиці і не потрібно було відчувати постійних стресів. Я подякував, запитавши: «Скільки ж по твоїй теорії мені команд змінити потрібно?». Хто б міг подумати, що слова друга стануть пророчими: на момент мого приходу у ЛНЗ було саме 3 очка.

– Після відставки Олександра Ковпака діями ЛНЗ в одному матчі (з харківським «Металістом 1925») керував Юрій Дудник. Ви вже були у Черкасах на той час?
– Скажімо так: був на під’їзді. Хоча саму гру з харків’янами бачив – зараз же є інтернет, сучасні засоби комунікації. Той матч був за шість очок, та на жаль, ми його програли.

– Які методи для покращення гри та турнірних результатів вважаєте найбільш дієвими у роботі з командою?
– Ви маєте на увазі такі умови, коли ти приходиш в новий клуб і потрібно набирати очки?

– Так.
– Для себе визначив два моменти. Перший: це можливість швидко приймати рішення. Приведу приклад із моїм приходом у «Чорноморець», який відбувся у період паузи в чемпіонаті, пов’язаний з іграми збірної України. Якраз тоді потрібно було максимально швидко приймати рішення. Ми звільнили з команди шістьох чоловік, а чотирьох додали. І відразу ж взяли три очки на виїзді (у матчі із «Зіркою» у Кропивницькому – прим. авт.). Мало хто знає, що новачки між собою ніколи не грали, а з «Чорноморцем» встигли провести разом лише одне тренування. Це і була та можливість швидко приймати рішення, коли команда оперативно збирається саме психологічно. А от другий момент займає триваліший період. Це створення «здорової роздягальні». Все інше – це вже складове. Якщо у тренера немає «здорової роздягальні», то тактика – справа марна. Футбол – командний вид спорту, і в ньому завжди грають команда на команду. Вкрай важливо також створення навколо команди здорової атмосфери. Щоб всі гравці, тренерський, адміністративний та медичний склади почували себе у своїй роботі комфортно. І щоб кожен з них на своїй ділянці додав хоча б по одному відсотку. Це коли люди почувають себе комфортно, то працюють на сто процентів. А сто процентів і дасть один відсоток до того, що ми маємо. А якщо скласти докупи, то це буде досить великий процент. У теорії менеджмента це називається «Теорією одного відсотка».

– Наскільки конкурентноздатним був підбір гравців, які були в наявності на момент вашої появи в ЛНЗ?
– Досить непоганий підбір, але з деяким перекосом у бік вікових гравців. Потрібно розуміти, що для вирішення завдань на кшталт збереження прописки в еліті тощо якраз такі і потрібні. Склад по виконавцях цілком конкурентноздатний. Єдине – це, можливо, потрібно було якось по-іншому їх розставити, подивитись на інші поєднання. Хоча для цього теж потрібен був час, щоб розібратися.

– В останні дні літнього трансферного вікна за ЛНЗ були заявлені захисник Іван Калюжний та нападник Олексій Хобленко, а потім на правах вільного агента до команди приєднався ще один оборонець – Євген Селін. Ідея запросити їх була ще до вашого приходу?
– Це було спільне рішення. Якщо взяти того ж Хобленка, то його знав давно. Навіть коли працював у Казахстані з «Атирау», то хотів запросити цього гравця до своєї команди. А от Калюжний у нас з’явився після того, як ми почали шукати виконавця в опорну зону і його нам запропонували. Щодо нього я був досить здивований, що такого кваліфікованого гравця нам пропонують в оренду. А щодо Селіна, то його ми запросили тоді, коли у зв’язку з травмами (у більшій мірі це стосується Максима Ковальова) у нас «просіла» центральна частина оборони. На початку осені в авральному порядку ми ще раз переглянули весь кадровий ринок, то в ньому був лише один Євген Селін. Акцент ми робили на українських футболістів, адже запрошення того чи іншого легіонера пов’язане із тривалим оформленням документів. Це все – час, а нам потрібно було діяти оперативно.

– Чи виправдали ваші сподівання ці гравці?
– На 90 відсотків. Якщо говорити про Калюжного, то великою помаркою стала травма у матчі з «Колосом». Через неї він вибув з ладу на дві гри. Тож кінцівку осінньої частини сезону, особливо не тренуючись, він провів на морально-волевих якостях, зігравши проти «Чорноморця». Тут питань немає. Що стосується Хобленка, то за ігровими якостями претензій до нього немає, однак хотілося б, щоб було більше взяття воріт. Так, як це було у нього в сезоні-2017/18 в Одесі, коли за «Чорноморець» він забив 8 м’ячів. Про Селіна можу сказати лише одне: абсолютно позитивна людина, яка допомагала формувати ту саму «здорову роздягальню». До того ж, мені дуже сподобався його підхід до справи. Коли він приїхав у Черкаси, я задав йому питання «Наскільки ти готовий грати?», при цьому припустивши ступінь його готовності. У відповідь Євген сказав: «Відповідь неправильна. А скільки треба?». Крім того, «скільки треба?» є ще й «де треба?», що свідчить про те, що він – гравець універсальний. Були матчі, в яких за потреби Селін грав в опорній зоні або діяв на позиції лівого центрального захисника. Кожний із поєдинків він відіграв на сто відсотків. А потім – травма, і якраз кінець осіннього відрізка чемпіонату…

– Яка доля тих же Калюжного та Хобленка, які, як відомо, виступали в ЛНЗ на орендних правах?
– Термін оренди сплив і обидва повернулись до своїх клубів.

– На відміну від більшості клубів УПЛ у нинішньому складі черкаської команди немає жодного легіонера. З чим це пов’язано?
– Потрібно розуміти історію ЛНЗ. Команда «на прапорці», у перехідних матчах плей-офф виборола право грати у Прем’єр-лізі. Якщо правильно вибудовується трансфера політика, то все одно акцент робиться на українських футболістах. Тому що це місцеві хлопці, від яких попервах і потрібно відштовхуватись. А вже потім – запрошення легіонерів. Цей процес набагато триваліший. Адже якщо ти всіх українців, які виступають в УПЛ, першій та другій лігах, добре знаєш, то іноземні гравці – це трішки інша історія. Їх потрібно оцінювати і розуміти, що вони готові приїжджати на готові контракти.

– Які матчі, зіграні черкаською командою під вашою орудою, занесли б до активу без вагань?
– Мабуть, таких немає. Адже якщо брати якість гри, від чого тренер повинен відштовхуватись, то не було жодного цілісного матчу. Все це загалом прогнозовано, тому що впродовж ходу чемпіонату ти вимушений готувати футболістів по-новому, під свої вимоги. А ще, можливо, шукати нові поєднання. Природно, що гра, яка триває дев’яносто хвилин, не може відбуватись в одному темпі. Якщо ж брати до уваги суто результат, то до активу можна було б занести усі переможні матчі.

– Чи визначились із списком гравців, на позиції яких варто запросити сильніших виконавців?
– Ми постійно шукаємо посилення. Однак потрібно розуміти, що зимове трансферне вікно є найбільш складним, тому як контракти зазвичай укладаються на рік, два чи три і вони завершуються влітку. Взимку важко взяти гарного якісного виконавця із числа українців, адже всі хлопці на контрактах. Це стосується і легіонерів. Та як би там не було, а у нас пошук триває постійно. Навіть зараз, знаходячись у відпустці, щодня переглядаєш футболістів.

– За ким останнє слово у запрошенні того чи іншого футболіста – вами чи президентом клубу?
– Щодо цього питання у нас в клубі вирішує колегіальна рада. Є головний тренер, є помічники з тренерського штабу, які відповідають за перегляд гравців, є спортивний директор та технічний директор, і звичайно ж, віце-президент та президент. У підсумку думка всіх повинна співпасти. Тобто футболіст-кандидат має усім сподобатись.

– Наскільки потужні фінансові тили ЛНЗ?
– Це питання точно не до мене. За фінансові тили відповідає керівництво клубу.

– Тоді питання поставлю інакше. Воно вочевидь не найгірше в УПЛ?
– Сподіваюсь на це.

– Після Львова та Одеси Черкаси стали третім українським містом, у якому вам довелось працювати. Вже встигли з ним ознайомитись?
– Та ні. От чим відрізняється кризовий менеджмент, так це те, що вона дуже енерговитратна справа. Ти постійно знаходишся у стресі, рано прокидаєшся та пізно лягаєш спати, та й уся робота ведеться навколо команди. Стадіон, футбольні поля, команда, підготовка до тренувань, розмови з гравцями, пошук нових футболістів тощо. Попервах я мешкав у готелі, який поруч із нашою домашньою ареною. А тепер знімаю квартиру, котра ще ближче до нашого офісу і стадіону. Тож досконально Черкаси поки не знаю. Ознайомився лише з центральною частиною міста. Можу сказати, що дуже вражений красою Черкас. Особливо шикарно місто виглядає влітку. Набережна Дніпра чимось нагадує мені набережну Чорного моря в Одесі. Коли побачив річку, то був приємно здивований її величчю. Дніпро такий широкий, що навіть не видно іншого берегу. Хтось мені сказав, що він 12 кілометрів завширшки.

– Де полюбляєте проводити час у Черкасах?
– Шикарне місце було у мене, коли мешкав у готелі – метрів за триста від нього починається та сама набережна Дніпра. Коли наприкінці літа очолив ЛНЗ, була тепла пора і у вихідні дні йшов на берег ріки. Завжди приємно було зайти босоніж у воду і досхочу походити. Особливо коли потрібно залишитись наодинці із своїми думками, це дуже допомагає.

– А рибалити на Дніпрі не пробували?
– Поки ні. Я хоч і любитель такого виду відпочинку, проте було ніколи. Навіть коли у нас вихідні два-три дні, то не завжди випадає вільна година. Перший день зазвичай витрачався на перегляд і аналіз попереднього матчу ЛНЗ, завдяки чому розумієш, в яких епізодах були допущені помилки. Другий йде на планування наступних два-три тижні. А третій день використовується на планування тренування. Враховуючи ж, що рибалка – справа серйозна, тому і потребує серйозного підходу. До речі, у нас в команді рибалки є.

– Як проходить ваша відпустка?
– Зараз я у Черкасах. За кілька днів трохи відіспався. Тепер буду ретельно займатися плануванням підготовки до весняної частини змагань, адже кожна така робота – це окрема історія. Далі буде перегляд гравців, які можуть посилити наш склад. Ще з’явилась можливість подивитись матчі топових команд у Лізі чемпіонів у прямому етері. Врешті-решт почитати книги, які накопичуються. Коли їх купую, то в ході сезону дуже рідко для читання є час. Я просто складаю книги стопкою, а коли настає відпустка, ця стопка повинна вийти «в нуль».

ua-football.com