Самбу Сіссоко – нове ім'я в українському футболі. Перехід колишнього гравця молодіжної збірної Франції до полтавської «Ворскли» взимку став певною несподіванкою. Легіонери особливо не поспішають їхати в Україну під час війни. А тут опорник «молодіжки» Франції та ще й не у найбільш статусну команду чемпіонату.

Новачок полтавців зробив певний внесок в успіх команди у другій частині сезону. Якщо у чемпіонаті «Ворскла» – середняк, то у Кубку України полтавці змогли вийти до фіналу, де поміряються силами з «Шахтарем»

– Ваша адаптація в Україні вже завершена?
– Так, все добре. Мені допоміг в адаптації клуб, його працівники, футболісти команди. Відчуваю себе своїм у «Ворсклі». Немає жодних проблем. Все пройшло досить швидко.

– Як вам місто Полтава?
– На жаль, поки про місто знаю дуже мало. Все моє життя зараз пов'язане з футболом – готель, тренувальна база, стадіон. Підготовка до матчів займає багато часу. Тому ще не мав можливості більше познайомитися з містом. Але за першої нагоди спробую більше дізнатися про місто.

– Ви мешкаєте у місті чи на базі?
– Я мешкаю у готелі, який поряд із тренувальною базою. Мені зручно добиратися на роботу.

– Полтава славиться галушками. Чи пробували вже національну українську кухню?
– Так, пробував, але ще не все. Мені дуже сподобалися на смак окремі страви.

– В Україні третій рік йде повномасштабна війна. Чи не боялися підписувати контракт із українським клубом?
– Перед тим, як підписувати контракт із «Ворсклою», спілкувався з Ібрагімом Кане. Він у Полтаві виступає не перший сезон, знає реальності сьогодення. Наскільки це можливо сказати, у місті війна не відчувається. Звичайно, що чую сирени, йду у бомбосховище за потреби, як і всі інші люди. Знаю, що були прильоти. Саме фактор спілкування з Кане став для мене вирішальним при виборі нового клубу. Зараз відчуваю себе у безпеці.

– Що ви знали про Україну до підписання контракту із «Ворсклою»?
– Зізнаюся чесно: мої знання про Україну були не дуже великими. В країні йде війна. Про це знає весь світ. Намагався поспілкуватися із людьми, які тут живуть. Коли дізнався, що Полтава - доволі безпечне місто, то відразу вирішив підписати угоду із «Ворсклою».

– Яке враження складає Україна?
– Немає поки можливості оцінити рівень країни. Все, що я бачу, з вікна потяга чи автобусу. Весь свій час я проводжу на тренувальній базі або на матчах та приділяю родині. Часу на щось інше немає.

– Як вам подорожувати Україною потягом та автобусом?
– Це створює певний дискомфорт, бо дорога займає багато часу. Україна – велика країна. Менше можливостей залишається, щоб бачити родину. Але нічого не зробиш, такі обставини.

– Як оціните рівень УПЛ?
– Дуже хороший чемпіонат, силовий, дуже фізично сильний. Багато якісних виконавців. З кожною командою грати непросто.

– У матчі проти «Шахтаря» вашим візаві був Георгій Судаков. Яке враження залишив головний талант «гірників»?
– Хороший гравець, лідер команди. Добре працює з м'ячем, дуже рухливий. Проти таких футболістів завжди грати важко.

– «Ворскла» програла очні матчі «Динамо» 1:5 та «Шахтарю» 0:1. Яке враження справили українські гранди?
– В цих клубах зібрані сильні фізично, тактично та індивідуально гравці. Протистояти їм не дуже просто. Вони гарно грають в колективний футбол, але так само кожен гравець індивідуально сильний.

– Кого з українських футболістів могли б відзначити?
– Я ще не так добре знаю українських гравців, щоб їх відзначати. Скажу, що у складі кожного суперника знайдеться 2-3 якісні гравці хорошого рівня, які виділяються на полі.

– У «Ворсклі» є два франкомовних футболісти: Кане та Якубу. Чи встигли потоваришувати з ними та як складаються стосунки з українськими гравцями?
– З Кане та Якубу простіше спілкуватися, бо вони знають мову. Вони мені дуже сильно допомагають в адаптації, бо вже не перший рік виступають в УПЛ. З українськими гравцями складніше спілкуватися. Але кожним днем розуміємо один одного все краще. Намагаюся вчити якісь базові речі українською мовою.

– «Ворскла» вийшла у фінал, де буде грати з «Шахтарем». Є шанси поборотися за трофей?
– Так, шанси є. Все вирішиться в одній грі. Тут може відбутися все, що завгодно, це не чемпіонат, де може бути запас очок. «Ворскла» дуже мотивована на фінальний матч Кубка України.

– Як вам працюється із Сергієм Долганським, який тільки почав самостійну кар'єру головного тренера?
– В нього є велике минуле з командою. Сергій Володимирович тривалий час виступав за «Ворсклу» в статусі гравця. Тому в колективі його поважають. Долганський намагається об'єднати команду єдиною метою, мотивувати. Це хороший спеціаліст.

– Ви провели один матч за молодіжну збірну Франції. Чому не змогли закріпитися на цьому рівні?
– Величезна конкуренція. На кожну позицію претендують відразу декілька футболістів. Статус клубу, ігрова практика дуже важливі, щоб постійно отримувати виклик.

– Хто з футболістів був із вами у молодіжці Франції?
– Маттео Гендузі, Мусса Діабі, Бубакар Камара та багато інших. Було дуже багато гравців, тому дуже непросто було виграти конкуренцію.

– Наскільки український та французький футбол відрізняються між собою?
– В Україні частіше за все високий пресинг, хороша фізична підготовка. У Франції якість гравців вища. В обох чемпіонатах грати цікаво.

– Ви виступали у Бельгії. Як оціните для себе цей досвід?
– Я там провів хороший час. Мені бельгійський чемпіонат нагадує український, тому що дуже багато фізичної підготовки у футболістів. Команди менше закриваються, прагнуть атакувати. Завжди у такий футбол грати приємно.

– За який клуб вболіваєте та хто із гравців на вашій позиції імпонує найбільше?
– Вболіваю за ПСЖ та «Реал» Мадрид. Із гравців відзначу Лассана Діарра, Клода Макелеле, Н'Голо Канте.

– В чому секрет французьких Академій, що там так багато з'являється талановитих гравців?
– У Франції дуже сильно розвинутий футбол серед молоді. У країні це спорт номер один. Тому багато дітей йдуть займатися футболом. Далі йде відбір. Найкращі, найбільш талановиті отримують свій шанс на професійну кар'єру.