Поле динамівських славетних перемог було засноване 12 серпня 1923 року, проте своє нинішнє ім’я набуло відносно нещодавно. Першою назвою була Червоний стадіон ім. Л.Троцького. Далі за хронологією: Червоний стадіон (1926-1935), Республіканський стадіон ім. С.Косіора (1936-1938) Республіканський стадіон (1938-1941), Республіканський стадіон ім. М.Хрущова (1941), Всеукраїнський стадіон (1942-1943), Республіканський стадіон ім. М.Хрущова (1944-1962), Центральний стадіон (1962-1979), Республіканський стадіон (1980-1995), Національний спортивний комплекс «Олімпійський» (з 1996 і дотепер).

Особливу увагу будівництву стадіону приділяв угорський політичний діяч-інтернаціоналіст Лайош Гавро, який 1924 року був військовим комісаром Київської губернії. Саме йому належить ініціатива створення Червоного стадіону. І завдяки Гавро це будівництво таки почалося. У день відкриття на стадіоні проводилися змагання першої Олімпіади Київщини. «Динамо» уперше зіграло на у той момент вже «Республіканському» матч чемпіонату СРСР 9 вересня 1945 року проти одноклубників із Тбілісі.

17 жовтня 1961 року стало історичним днем для київського клубу та стадіону. 67 тисяч глядачів стали свідками здобуття динамівцями першого золота чемпіонату СРСР. «Динамо» тоді вперше перервало гегемонію московських клубів. Після важкого матчу з харківським «Авангардом», в якому кияни достроково стали чемпіонами, стадіон «палав». Вдячні за перемогу та ошелешені тріумфом, вони на руках винесли свої кумирів зі стадіону.

Ще більше великих перемог прийшло на стадіон починаючи з 70-х, коли розпочалася золота епоха «Динамо». На той час домашній стадіон киян став уже 100-тисячником після збільшення трибун у 1967 році, після чого київська арена стала найбільшою у Європі.

Перший європейський трофей було розіграно на стадіоні у 1975 році. Перемігши 6 жовтня у матчі-відповіді Суперкубка УЄФА «Баварію», динамівці додали цей трофей до Кубка володарів Кубків.

Через 5 років арена приймала матчі XXII Літніх Олімпійських ігор. Тут відбулися шість матчів групового етапу та чвертьфінальний поєдинок.

Славетні перемоги київського гранду відбувалися на полях вже «Олімпійського» стадіону і вже після здобуття Україною незалежності. НСК пам’ятає перемоги над «Барселоною» та «Реалом», півфінал Ліги чемпіонів, вирішальні матчі національної збірної, для якої він був головною ареною. Головна арена країни – таке неформальне ім’я стадіон носить понині.

У 2012 році НСК «Олімпійський» став центральним стадіоном чемпіонату Європи, який проводився в Україна та Польщі. Київський стадіон був найбільшим за місткістю трибун, серед усіх, які приймали ЄВРО-2012 (після найновішої масштабної реконструкції місткість становить 70050 глядацьких місць). Тут відбувся перший матч України на турнірі, у якому «синьо-жовті» здобули перемогу над Швецією завдяки дублю Андрія Шевченка, тут відбувся і фінал, у якому Іспанія перемогла Італію, ставши найкращою збірною на континенті.

26 травня 2018 року «Олімпійський» знову став центром футбольної Європи та місцем паломництва вболівальників з усього світу, коли приймав фінальний матч найпрестижнішого клубного турніру – Ліги чемпіонів УЄФА. Свято футболу в Києві завершилося перемогою «Реала» над «Ліверпулем».

Не футболом єдиним – столичний стадіон багато разів був ареною для концертів музикантів світового рівня. Серед останніх зіркових концертів на стадіоні – виступи Imagine Dragons, Red Hot Chili Peppers, Muse, Depeche Mode, Мадонни, Шакіри, Енріке Іглесіаса та, звісно, «Океану Ельзи», який зібрав повний стадіон на День Незалежності.

Далі почалася повномасштабна війна… Проте навіть після 24.02.2022 в умовах воєнного стану в Україні НСК «Олімпійський» приймав футбольні матчі чемпіонату України. Вітаючи стадіон зі 100-річним ювілеєм, бажаємо якнайскорішої перемоги нашої країни над ворогом та віримо, що дуже скоро трибуни стадіону знову заповнюватимуть глядачі, а «Динамо» знову прийматиме на НСК грандів європейського футболу.