Це вам не трансферна епопея на кшталт Мудрика. Той же перехід Циганкова до «Жирони» можна назвати якщо і не серіалом, то, як мінімум, багатосерійним фільмом. Тут же впоралися, якщо судити за неофіційною, але цілком компетентною інформацією, за тиждень-півтора.

За швидкість та прихованість – однозначно «відмінно». Обом сторонам. Ще вищу оцінку можна поставити динамівцям за вміння торгуватися. Якщо вірити авторитетним зарубіжним інсайдерам – а не вірити їм немає підстав – первісна ціна англійців за динамівського захисника – близько 20 мільйонів євро. «Динамо» вимагало 35 мільйонів. У підсумку отримає лише на мільйон менше (28,3 млн. євро за трансфер, плюс 5,7 млн. бонусами).

Так чи інакше, але прямо зараз можна однозначно стверджувати, що трансфер Забарного до «Борнмута» – найдорожчий вихідний в історії київського клубу. Трансфер Ярмоленка до «Боруссії», який досі вважався найдорожчим, був «переплюнутий» відразу на дев'ять мільйонів євро. Так що з цього приводу можна сказати лише одне: Суркіс красень.

Саме так, тому що завжди потрібно залишатися об'єктивним. Якщо в ситуації з Циганковим динамівський президент виставив себе в неприємному світлі, і це м'яко кажучи, адже не дорахувався, у кращому разі, мільйонів десять, то у випадку із Забарним Ігор Михайлович «відбив» недоотриманий прибуток за Циганкова.

Тут має бути обов'язкова ремарка, що ситуації з продажами двох динамівських лідерів хоч і схожі між собою формою, по суті – це дві великі різниці. В першу (і останню) чергу тому, що контракт Віктора з «біло-блакитними» спливав за півроку, і київський клуб уже апріорі не міг диктувати свої умови покупцеві. А от у ситуації з Іллею Суркіс запросто міг собі дозволити підвищувати ставки мало не до нескінченності, бо мав на руках довгограючий договір із футболістом (до літа 2026 року).

Плюс до всього, як мені здається, у цьому випадку Суркіс зіграв і на явній зацікавленості опонента. «Борнмут», що борсається в зоні вильоту (18-е місце з двадцяти), має, до того ж, найгірший показник у лізі за кількістю пропущених м'ячів (42 після 20 турів), зробив відчайдушну спробу знайти на трансферному ринку гідного оборонця.

Такого побачили в особі Забарного, який, незважаючи на свій юний вік (двадцять років), уже має не лише хорошу пресу на Туманному Альбіоні, а й реальну зацікавленість з боку міцних команд.

Зокрема, влітку минулого року «Тоттенгем» залицявся до українського клубу на предмет продажу Забарного. Але лондонці тоді пропонували за динамівця лише двадцять мільйонів євро. І не збиралися ні цента платити більше. З тієї простої причини, що Забарний не був трансферною метою «шпор» номер один. І навіть номер два.

Проте та ситуація лише підтверджує вищезгадану тезу про те, що за Іллею в АПЛ стежили вже не перший рік.

І якщо «Хотспурс» не захотіли платити стільки, скільки вимагало за свого провідного захисника «Динамо», то «Борнмуту» просто не було, куди подітися. Турнірні справи команди – жахіття, трансферне вікно ось-ось зачиниться, інших цікавих і відносно недорогих «лотів» на ринку не було, тож довелося йти на поводу у продавця.

Ще раз: «Динамо» респект.

***
«Борнмут», до речі, підписавши Забарного, теж встановив рекорд. Рекорд із вхідних трансферів. Раніше найдорожчим придбанням «вишень» був колумбієць Лерма, 2018-го куплений у «Леванте» за тридцять із половиною мільйонів євро. А тут більш ніж на три мільйони дорожче (якщо рахувати з бонусами).

Однак, незважаючи на статус подвійного рекордсмена, Забарному навряд чи буде уготоване місце у стартовому складі англійської команди. Справа в тому, що в поточному складі «вишень» є чотири практично рівноцінні центрбеки – Келлі, Сенесі, Стефенс і Мефам.

Наставник команди Гарі О'Ніл регулярно тасує склад. І захист у тому числі. Основними центральними захисниками поки що є досвідчені Сенесі та Келлі. Перший, аргентинець, був кандидатом на поїздку зі своєю збірною до Катару, хоча й не потрапив до остаточної заявки. Келлі – капітан «Борнмута».

Враховуючи відсутність навіть найменшого часу на розгойдування, Іллі буде дуже непросто влитися у новий колектив. Не кажучи вже про те, щоби виграти конкуренцію.

З іншого боку, вже сам статус українця як найдорожчого придбання в історії «Борнмуту» автоматично підштовхуватиме молодого наставника команди ставити того до складу. Тим більше, як було сказано вище, турнірні реалії у колективу дуже погані, а саме захист є найслабшою ланкою. Тож Іллі, напевно, доведеться впрягатися в «лямку» в режимі «з корабля на бал». Нічого іншого, крім труднощів, цей режим не обіцяє молодому гравцю української збірної.

До всього іншого, О'Ніла дуже складно назвати наставником, який вже відбувся: це, взагалі-то, його перша тренерська проба пера. Він судомно шукає не лише оптимальний стартовий склад команди, але навіть ігрову модель, сахаючись від 4-4-2 до 5-3-2.

***
Нічого путнього ці метання не дають: команда міцно осіла на турнірному дні (із десяти останніх матчів програли вісім). І, якщо бути до кінця об'єктивним, то дуже навіть можливо, що за підсумками нинішнього сезону «Борнмут» виявиться «поверхом нижче».

У принципі, якщо така оказія справді трапиться, вона в жодному разі не стане для клубу надзвичайною. Справа в тому, що за свою більш ніж сторічну історію «Борнмут» грав у АПЛ лише кілька сезонів (шість). Та що там казати: до еліти англійського футболу клуб потрапив лише 2016 року. Тож тамтешні вболівальники звикли до не дуже приємного статусу своїх улюбленців – «команда-ліфт».

Але чи змириться з таким станом речей (а він цілком реальний) найдорожчий гравець в історії клубу? Незважаючи на свій юний вік, Забарний звик вирішувати найвищі турнірні завдання. А тут – явна боротьба за виживання, без натяку на щось серйозне. На тлі «Борнмута» перехід у будь-який інший англійський клуб, яким приписували інтерес до Іллі (не тільки «Тоттенгем», а ще «Вест Гем» та «Астон Вілла»), практично в усіх відношеннях і сенсах був би вигіднішим безпосередньо для українського захисника .

Але мільйони, що вимагало динамівське керівництво, заплатив лише «Борнмут». У Забарного фактично і не було іншого вибору. Він навіть залишитися на колишньому робочому місці не міг, адже на отримані гроші «Динамо» зможе як мінімум рік нормально функціонувати. Напевно, Іллі настійно рекомендували «на вихід». Та й, за чутками, заробітна плата на новому місці в нього буде втричі вищою. Тож вибору справді не було.

А ось що буде далі – дивитимемося. Крім того, що буде дуже складно, буде ще й цікаво. Повторюся: шанс Іллі у новій команді точно дадуть. І якщо він зуміє за нього вчепитися, не виключено, що в новому сезоні може опинитися в новому, більш амбітному проекті.

Що не кажи, але «Борнмут» вміє і розкривати таланти, і вигідно їх продавати.