– Олег Анатолійович, чи були пропозиції перейти в інший клуб?

– Варіанти були, але навесні я запевнив підопічних: поки з ними не розрахуються, я не маю морального права їх кидати та переходити до іншої команди.

Ці слова якнайкраще характеризують, наскільки важливий і рідний «Кривбас» для його нинішнього наставника Олега Тарана. Гравці і вболівальники відповідають старанням наставника адекватно: перші, навіть під час фінансової кризи, – самовідданою грою, ну а другі – просто моляться на тренера.

Саме Таран досяг з «Кривбасом» наразі найбільших успіхів – у 1999 та 2000 роках криворізька команда здобувала бронзові нагороди чемпіонату України. Тепер, коли фінансові негаразди нібито позаду, у Кривому Розі сподіваються, що Таран знову зможе повернути «Кривбас» на рівень, який був у колективу на зламі тисячоліть.

– У фінансовому плані хвилюватися за майбутнє «Кривбаса» уже остаточно не варто?

– Думаю, так. Ситуація з фінансуванням стабілізувалася, і зараз всі гравці можуть не хвилюватися за гроші.

– Ще влітку питання про подальше існування команди було відкритим, через це ваша команда пізніше за всіх розпочала тренувальні збори. Чи не позначиться ця затримка на грі вашої команди?

– Думаю, це вам, журналістам, визначати. Який тренер скаже, що його команда грає дуже погано? Якщо серйозніше, то завдання наставника спланувати тренувальні збори так, щоб під час сезону команда була у належній формі. Не думаю, що наші збори були невдалими, навіть попри те, що були короткими. Відтак, гадаю, проблем під час чемпіонату виникнути не повинно.

– А як загалом оціните старт «Кривбаса» у Прем’єр-лізі?

– Задовільно. Головне, що команда прогресує, адже якщо колектив у своєму розвитку стоїть на місці, то робота у ньому поставлена неправильно. У моїх підопічних хороша командна дисципліна. Хочеться, звісно, щоб хлопці діяли більш атакувально, адже ми граємо для глядача. Та й самі футболісті повинні грати не для тренера, а в першу чергу для себе, самі отримувати задоволення від гри.

– Перед командою стоїть завдання потрапити за підсумками чемпіонату у «шестірку». Реально?

– Ой, зараз дуже важко говорити. Нехай хоча б десять турів відбудеться. Тоді і про завдання будемо говорити, можливо, з часом вони зміняться. Наприклад, у мене, на жаль, доволі невеликий вибір гравців – хотілося б більше. На це також слід зважати.

– У команди і далі проблеми з реалізацією гольових моментів?

– Так. Працюємо над цим. У цьому компоненті багато залежить від взаємодії гравців, від того, як вони розуміють один одного, адже в нашій команді чимало новачків. Та тішить, що команда ці моменти таки створює, часто б’є по воротах суперників.

– Чи не виникає проблем через те, що багато гравців, які виходять в основі, не належать «Кривбасу», лише орендовані?

– Кожного орендованого гравця я переконую, що на цей момент саме «Кривбас» – його рідна команда. Поки з орендованими жодних проблем не виникало. Усі футболісти швидко переймаються духом команди, яка, як відомо, завжди вирізнялася своєю самобутністю і бажанням перемоги, незважаючи на жодні обставини.

У цьому компоненті ми, до речі, схожі з «Карпатами». Львівський клуб також має чималі традиції і переможний дух. Взагалі вважаю, що «Карпати» – це обличчя українського футболу. Я без цієї команди не уявляю чемпіонату України.

– А які взагалі відносини тренера Тарана з «Карпатами»?

– Завжди тяжкі. І коли вашу команду тренував Маркевич, і коли Іщенко чи Яремченко – матчі з «Карпатами» були постійно напруженими. Думаю, так буде і зараз. Головне, щоб арбітри нам не завадили. Ось, наприклад, у матчі проти донецького «Металурга» арбітри вкрали у моєї команди очко. Ну і чому вони нам заважають чесно виконувати свою роботу?!