Шановні учасники Оргкомітету!

За кілька днів вітчизняний і, напевне, світовий інформаційний простір буде вщент заповнено темою Євро-2012. Про річницю цієї непересічної події, я впевнений, говоритимуть усі, і говоритимуть багато, змальовуючи процес підготовки до турніру всіма барвами веселки. Я здогадуюсь, яка кольорова гама, на жаль, переважатиме…

До речі, 17 квітня у приміщенні Будинку футболу з цієї нагоди збереться велелюдний прес-клуб за участі членів офіційної української делегації, яка представляла нашу державу у Кардіфі рік тому. У присутності журналістів та експертів ми також спробуємо ретельно проаналізувати пройдений відтинок шляху. Це буде зацікавлена і дуже корисна розмова особливо напередодні поїздки до швейцарської штаб-квартири УЄФА, де 18 квітня доведеться звітувати про стан виконання Україною взятих на себе зобов’язань.

Отже, головним інформаційним приводом на цьому тижні скоріш за все стане − Євро-2012. У цьому зв’язку, шановні панове, давайте спробуємо очима журналістів спрогнозувати основний зміст газетних та Інтернет публікацій, теле-радіо сюжетів про здобутки держави у контексті підготовки до чемпіонату Європи, аби знати, до якої інформаційної палітри ми повинні бути готові…

Перше, на що, очевидно, звернуть увагу ЗМІ, це − ТРЦ «Троїцький», який досі маячить набридлим скелетом біля НСК «Олімпійський». З цього приводу на адресу влади буде кинуто чимало дошкульних слів. Всім нам згадають і вікопомні Укази Президента, і рішення Координаційної ради, і постанови Уряду, терміни виконання яких було цинічно проігноровано. Це буде навіть не камінь, а цілий валун, котрий представники мас-медіа гуртом закотять на територію «городу», яким опікуються державні чиновники. І як логічний висновок такої безпорадності центральних органів управління, напевне, назвуть проблему хронічно низького рівня виконавської дисципліни.

Зачепивши цю тему, засоби масової інформації отримають у руки таке ґрунтовне досьє незаперечних фактів, котре апріорі зажене будь-якого офіційного представника влади у глухий кут. Журналісти шукатимуть відповіді на одвічне: «Хто винен?» і «Що робити?». Вони ставитимуть питання руба − назвіть хоч одного чиновника, котрого було звільнено з роботи за саботаж, або недбале виконання своїх службових обов’язків стосовно підготовки до Євро-2012. Чи зможе керівництво міністерств та відомств дати адекватну відповідь? Не впевнений. Оскільки навіть у вищих ешелонах управлінської вертикалі відсутнє інколи розуміння пріоритетності завдань, які висуває Євро-2012, та елементарна відповідальність за їхнє виконання.

Зовсім свіжий приклад − засідання міжвідомчої робочої групи при нашому Оргкомітеті, яке відбулося минулої п’ятниці. Експерти УЄФА інформують Уряд про надзвичайну ситуацію, що склалася з підготовкою аеропортів в усіх приймаючих містах. Іноземні фахівці називають цю ділянку − зоною найвищого ризику для проекту Євро-2012, оскільки жоден з інспектованих об’єктів не відповідає встановленим вимогам. Вони глибоко стурбовані і проблемою використання резервних аеропортів, прагнучи допомогти нам у контрольний двомісячний термін виправити критичну ситуацію на краще.

А в цей час деякі офіційно призначені урядом національні експерти за напрямками підготовки дозволяють собі бути відсутніми на принципово важливій нараді. Я маю на увазі добродія Давидова, який чомусь не доїхав вчасно до Кабінету Міністрів України і не взяв участі у розмові на цю тему. Коментарі тут, як кажуть, зайві.

Але журналісти цим не задовольняться. Вони будуть справедливо вимагати коментарів не лише стосовно цього ганебного випадку. ЗМІ без особливих труднощів докопаються і до інших красномовних фактів, що лежать на поверхні. Наприклад, факту невиконання Указу Президента України від 24 жовтня 2007 року № 1005 та пункту 2.6 рішення Організаційного комітету від 28 вересня 2007 року стосовно передачі Міністерству України у справах сім’ї, молоді та спорту навчально-спортивної бази з літніх видів спорту у місті Львові, а у власність територіальної громади міста Одеси − стадіону СКА. Або іншого факту − затримки з передачею у власність територіальної громади міста Дніпропетровська земельних ділянок та будівель 121-го окремого полку зв’язку військової частини А-12/14 по вул. Короленка, 24, що призвело до перенесення строків введення в експлуатацію нового футбольного стадіону.

У мене як у президента ФФУ вже сьогодні, наприклад, вимагають чітких пояснень з приводу перспектив будівництва у селі Гореничі поблизу Києва олімпійського навчально-тренувального центру з ігрових видів спорту, який планується використати під час проведення Євро-2012 як об’єкт спортивної інфраструктури. Але мені важко пояснити представникам ЗМІ, чому досі Міністерство оборони України, незважаючи на численні урядові приписи, так і не здійснило незалежну оцінку об’єктів нерухомого майна військового містечка № 1 і не передало прав на користування зазначеною земельною ділянкою Федерації футболу України з отриманням відшкодування вартості об’єктів нерухомого військового майна. До речі, у четвер 10 квітня ц.р. було підписано контракт з УЄФА, відповідно з яким ФФУ отримує 400 тис. швейцарських франків на проектування зазначеного навчально-тренувального центру. Тепер я не знатиму, що відповісти по суті питання не лише журналістам, але й керівництву УЄФА, яке пішло нам на зустріч.

В контексті річниці підготовки до проведення в Україні Євро-2012, у ЗМІ, без усякого сумніву, червоною ниткою проляже і тема безпеки глядачів під час проведення футбольних матчів. З огляду на останні інциденти, що мали місце на спортивних аренах між уболівальниками та правоохоронцями, ця проблема постане у досить жорсткій для нас інтерпретації. Адже однією з причин, чому гонорова Італія не отримала права на проведення Євро-2012, була саме агресія на трибунах стадіонів і нездатність правоохоронних органів здійснювати ефективну її профілактику.

Скажу вам відверто, що мене жахає неадекватна, варварська поведінка наших спецпідрозділів, які намагаються грубою силою задавити локальні конфлікти у місцях масового скупчення громадян. Це питання потребує негайного вивчення фахівцями з безпеки і включення його окремим пунктом в порядок денний найближчого засідання Оргкомітету.

Ще одне принципове питання, на яке, природно, шукатимуть у ці дні відповіді представники мас-медіа. Як відомо, згідно з Постановою КМУ від 22 лютого 2008 року №107 всі задіяні центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування до 7 березня 2008 року повинні були відкоригувати свої програми у відповідності із основними завданнями, показниками і заходами Державної цільової програми. Але цей процес не лише не завершено, він ледве-ледве рухається…

Згідно з цією ж Постановою всі задіяні центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування вже до 22 квітня 2008 року мають розробити і затвердити узгоджені плани підготовки конкретних об’єктів (стадіони, аеропорти, готелі, заклади охорони здоров’я тощо) з помісячними строками виконання, щоб на основі згаданих документів сформувати генеральний план підготовки інфраструктури України до проведення УЄФА Євро-2012. Федерація футболу України має подати його до УЄФА 5 травня цього року. Але про який генеральний план може йти мова, коли ще досі не готові базові документи?...

Я міг би змоделювати ще безліч інформаційних лабіринтів, в яких можна заблукати у пошуках відповідей на актуальні питання підготовки до турніру. Але я не журналіст, тому увесь свій творчий потенціал, увесь свій організаційний хист спрямовую на ліквідацію заторів і рукотворних перешкод на шляху до реалізації проекту Євро-2012.

18 квітня у швейцарському Ньоні я знову і вкотре шукатиму аргументи на користь моєї держави, які б дозволили Україні просунутися хоча б ще на один, нехай маленький, але крок до мети. Головне − жодного кроку назад. Я зроблю усе від мене залежне, і сподіваюсь на солідарну підтримку присутніх у цій залі людей.

Дякую за увагу.

Димыч
Спасибо Вам Григорий Михайлович! А наши политики - мудаки!

2008-04-16 10:21:55