Опорник «Ворскли» Олександр Скляр – про початок сезону, значну кількість жовтих карток і про те, як гра диктує свою тактику

– Олександре, як би Ви охарактеризували старт «зелено-білих» у чемпіонаті-2017/18?
– Насправді ми на кожен матч виходили з одною думкою – виграти. Але у футболі можливо все, тому такий стартовий відрізок вважаю непоганим. Тим паче зіграли з обома лідерами. На мою думку, в усіх п’яти турах ми відіграли рівно, навіть поєдинок із «Шахтарем» не сприймаю як провальний.

– Три жовті картки в трьох матчах – чи не забагато? Навіть для опорного хава…
– …Причому всі попередження, визнаю, справедливі. Значить, виходить, забагато… Так іноді складається ситуація на полі, що доводиться порушувати правила.

– Ви взяли участь у трьох поєдинках Чемпіонату: в двох відіграли від свистка до свистка, в одному не дограли 16 хвилин, при цьому дві зустрічі відсиділи на лавці. Що це: специфіка ротації чи тактика під конкретних суперників?
– Це – рішення головного тренера та його помічників. Їм видніше, так що зверніться до них із цим запитанням… У нас, звичайно, є ротація, проте за неї, повторюся, відповідають наставники.

– Поєдинок із «Маріуполем» наступного туру розглядається так: битва двох рівних за класом команд, які мають приблизно однакові шанси на високі місця в сезоні. Погоджуєтесь?
– У нас від туру до туру нічого не змінюється: щоразу завдання – перемогти, щоразу детально «розбираємо» опонентів. Маємо битися, боротися за результат. А про високі місця… Наприкінці сезону подивимося на турнірну таблицю. Ну, можливо, трохи раніше – перед зимою, коли можна буде зробити попередній прогноз.

– Як ставитеся до думки деяких експертів, що головний «мінус» полтавців у нинішньому вигляді – прогнозованість? Мовляв, у кожному поєдинку «зелено-білі» грають за однією моделлю (це стосується як загальнокомандних дій, так і конкретних ліній)…
– Що я можу сказати? Нехай так думають – нам це на користь. Хай вважають, що ми «прогнозовані»… Насправді перед кожним поєдинком готуємося за окремою програмою. Й грати можемо по-різному – як комбінаційно, так і через довгі передачі. Гра диктує свої умови, під які часом треба прилаштовуватися, що й робимо: якщо можна комбінувати – комбінуємо, якщо ситуація вимагає довгих вертикальних пасів – так і робимо.

– За останній рік «Ворскла» зазнала великих кадрових змін: багато футболістів пішло, не менше прийшло на заміну. Ви не мали пропозицій, наприклад, із-за рубежу?
– Нічого конкретного не було. У мене діє контракт із Полтавою, хочу відпрацювати його до кінця. Хочу принести користь команді, де в мене з усіма рівні стосунки. Мені подобається як у клубі, так і в місті.

– Свого часу Ви доволі впевнено долали всі щаблі юнацьких-юніорських збірних України, втім, якогось моменту зупинилися на команді U-18. Чому так сталось і як «знайти загублену колію»?
– Ну… Я не знаю… В кожному матчі стараюсь – як і на тренуваннях. Ставлю перед собою завдання постійно прогресувати. Мабуть, треба ще більше працювати, щоби звернути на себе увагу тренерів збірних.