Дорогий Анатолію Миколайовичу!

У день Вашого ювілею складаю шану яскравій футбольній зірці, визнаному майстру атаки, людині з динамівським серцем.

Я вдячний долі за те, що щирі миттєвості дитинства і юності міг ділити в одному колі з такими особистостями, як Ви, як Володимир Онищенко та Володимир Мукомелов – випускниками 154-ї київської школи. Поруч із вами я пізнавав усю красу та глибину Футболу, якому судилося стати справою нашого життя.

Вам пощастило взяти участь у написанні найславетніших сторінок історії візитного клубу України, виступати в складі диво-команди Лобановського й Базилевича, що підкорила весь спортивний світ.

Носій генетичного коду футбольного Києва, ви гідно репрезентували рідне місто й в інших колективах, здобуваючи заслужені титули та невтомно штурмуючи бомбардирські рекорди.

Ваш неоціненний досвід став у нагоді представникам кількох поколінь нашої динамівської молоді – на посаді директора дитячої академії Ви, як і колись на полі, зарекомендували себе справжнім професіоналом, додавши до всіх чеснот іще й хист педагога. 

Бажаю Вам, шановний ювіляре, Божої ласки, міцного здоров’я, удачі й натхнення, рідним і близьким – миру та гармонії.

Многая літа!

Щиро ваш, Григорій СУРКІС.