Відзначу на тижні збірну Фінляндії. У суботу, без особливих сподівань на її перемогу, заходився дивитися трансляцію її гостин у збірної Боснії та Герцеговини. Впливали попередні ігри цих збірних. Команда Петєва здалася пристойною у Львові. І навіть втрата ударного нападника Джеко не зіпсувала це враження.

Фіни програли нам у себе вдома заслужено, у чому запевнив їх наставник. Той матч став найкращим для Петракова не лише за рахунком, але і за сенсом. Не применшуючи заслуги наших гравців, підозрюю, що у Гельсінкі міцна команда Канерви не витримала тиску заповнених трибун, мани близького успіху і поступилася нашій збірній навіть у холоднокровності.

Але які ж блискучі висновки зробив Маркку, готуючи склад до визначальної гри у Зениці! Про це мова йтиме у наступному блоці. Наперед зазначу, навіть тотальне невезіння бомбардира Пуккі і вилучення гравця не вплинуло на гостей боснійців. Вони справді виявилися ковалями власної долі.

УЛЮБЛЕНИЙ РАХУНОК

Перериваюся через четверговий матч в Одесі. Легка іронія через підсумок контрольної зустрічі Україна – Болгарія присутня. Оті дві одиниці на табло варто назвати остогидлими чи ненависними. Три дюжини ударів у бік воріт болгар мали кликати до суцільної ейфорії – Олександру Петракову гра сподобалася, а претензій до гравців катма.

Згоден, потенціал збірна України продемонструвала безмежний. Стихія! Дивився і не міг підібрати художнє порівняння… Потім знайшов: так невпинно штурмує африканську річку з крокодилами череда зебр з антилопами. У телевізорі показують чи не щодня.

Мене більше втішило якби ми здобули хоча б половину переваги на табло у розгромі Францією Казахстану. Цей матч ще і залишив актуальне запитання: як збірні Андрія Шевченка і нинішнього виконуючого обов’язки примудрилися подарувати синам степу аж чотири очки?

Додав жару і аналіз по персоналіям. Хоча самого перегляду гри з болгарами було достатньо, щоб чітко визначитися. Стабільний футбольний інтелект демонструє в збірній її лідер Ярмоленко. Коментатор Столярчук з цим погодився, а ще сподівався на надію Петракова. Яку саме, наставник сам розповість у «ПроФутболі»: «Команда з піднесенням зустріла повернення Гармаша до збірної. Думав, Денис мене сьогодні виручить під завісу…»

Так часу ж для подвигу було обмаль. Он і «спеціяліст» Коваленко перетворив чудовий простріл Ярмоленка на удар-посміховисько. А повертаючись до Столярчука, так вразив коментатор образністю. Таке видав: «Кріштіану Гармаш…» Єдине, чого не хотілося, щоб Денис теж пережив емоції Роналду після вирішальної поразки сербам. Але за сприятливої нагоди справжній КР7 і його «хрещеник» могли б і зустрітися у стикових!

Більш тривожним для мене залишився розбір Олександром Васильовичем болгарського голу у ворота Бущана. У «ПФ» він зазначив: «Ми поговорили з Тимчиком, це досвід. До цього треба прийти». Та дійсно, з Матвієнко ж говорити нічого. Досвіду через край. Дати таку свічку до власних воріт з великого дива – слід було примудритися.

Бажаю, щоб такий досвід не знадобився у Зениці. Навіть без Джеко буде кому там підібрати такий презент. Доведено голом Меняло, хоч для матчу Боснія – Фінляндія він був не вирішальним.

КОНСЕРВА ДЛЯ ІВАЙЛА

Звичайно, віримо у перемогу збірної України в останньому матчі відбору. Хоча особисто і не збирався брати участь у гаданнях на тему: як вплине виліт Боснії з числа кандидатів на поїздку до Катару. Та як завгодно! Ми ж пам’ятаємо, яку роль зіграли футболісти, які вийшли на заміну у Львові. До того ж у «Великому футболі» Вацко вже поховав П’яніча, нагадуючи як того освистали рідні вболівальники.

Власний спогад суботи – це «мертве» тіло Петєва на екрані. Канерві після фінального свистка англійського арбітра навіть не одразу вдалося його відшукати. Сюрприз наставник фінських «пугачів» підготував Івайлу знаний. І дійсно, хто б сказав, що голами відзначаться Фосса, Лод і О’Шонессі, а на Пуккі чекатимуть справжні пригоди невезіння.

Іще закарбуються веселі обійми головного тренера, якими той зустрічав Теему на бровці. Так, Пуккі не забив усе що міг. Проте без його активної участі двох із трьох реальних голів у ворота Шехіча точно не було б. І це теж складова реалізованого плану Маркку Канерви на гру. Не завадило його втіленню навіть видалення з поля Райтала.

А що може раптом завадити нашій збірній? Гублюся у здогадках. Особливо на тлі піару Павелка на його звичній теле-трибуні «Великого футболу». Але перш ніж дістатися до цих анекдотичних викидів у простір, поділюся ще одним враженням.

Я переглянув трансляцію матчу Боснія – Фінляндія на різних каналах. Люблю видовища, де перемагає тренерський задум. І теж схиляюсь до думки, що болгарин Петєв скоро може здати справи Рахімічу. Інша справа, що задумливий Елвер не горить бажанням приймати їх до матчу проти Петракова. Але вплив на важливу для нас гру скоріше матиме.

КАЗКАР НА КОНИКУ

Ніхто вже не дивується появі у «Великому футболі» записного казкаря з верхівки УАФ. На цей раз доповідь Павелка була урочисто названа Денисовим ексклюзивом. Так само, як і включення Андрія Шевченка з Генуї. З останнім визначенням сперечатися важко. Новоспечений наставник «Дженоа» повідомив про буття у клубі, а головне припинив чутки з приводу появи в команді Миколенка і Зінченка. Обидва гравці не мають паспортів ЕС. Дивно, хіба автори фейкових новин не знали про це раніше?

Фундатор карколомного походу українців у напрямі ЧС-2022 з різними наставниками теж без розбігу доклався до теми. Павелко не сумнівається, що життя загартує Шевченка у Серії А, і він… ще потренує нашу збірну. Поки ви обдумуєте цей вибрик, настала черга інших. Взагалі коли лідер УАФ формулює думки, слідкуйте не лише за його руками.

Скоро зовсім заплуталася ситуація з Малиновським. Тобто, чи Петраков з гравцем перегорнули сторінку непорозумінь, чи її особисто здолав видатний діяч, залишилося невідомим.

Вже і не варто, здавалося, дивуватися, як легко змінюються події у викладі видатного члена виконкому УЄФА. Розлучення зі збірною Шевченка, запрошення Реброва, довіра Петракову… Ще це словоблуддя не встигло розчинитися, а він вже хвалиться двома сотнями квитків для підтримки на матчі з Боснією. І пояснює квоту тим, що арена у Зениці маленька… Проте, як заспівати «Червону руту», то буде краще чути…

Біда лише з мовою у велеречивого, який видає себе за видатного патріота. Навіть Денисову стало незручно, коли спробував йому відповідати солов’їною. Таке поперло з Павелка, що одразу стало зрозуміло: за каденцію у Раді навіть не тренувався. Довелося про жіночий футбол доповідати російською.

А у чоловічому казкар упевнений. Вірить в успіх, бо бачив його в очах наших збірників перед відльотом до Сараєва. Дарма, що сам не зазирнув у дзеркало…